головуючого Кривди Д.С.,
суддів: Уліцького А.М.,
Шаргала В.І.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ДКС»
на постанову від 22.05.08 Луганського апеляційного господарського суду
у справі №2/535пн
господарського суду Луганської області
за позовом Закритого акціонерного товариства «Фінансист»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ДКС»
третя особа Луганська міська рада
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
за участю представників сторін
від позивача: у засідання не прибули
від відповідача: Бєлов О.В., дов.
від третьої особи: у засідання не прибули
ВстановиВ:
Закрите акціонерне товариство «Фінансист» звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ДКС» за участю в якості третьої особи Луганської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,7666 га біля перехрестя вул. Луначарського та Коцюбинського у м. Луганську шляхом демонтажу водоводу, розташованого в межах вказаної земельної ділянки та приведення її в належний стан, який існував до прокладення водоводу (з урахуванням уточнень).
Позов мотивовано наявністю у позивача права на спірну земельну ділянку, яке виникло на підставі укладеного з третьою особою договору №20/116 від 23.04.04 оренди земельної ділянки під будівництво та розміщення житлового будинку з вбудовано-прибудованим торговельно-побутовим комплексом, а також підземної будівлі боулінг клубу. Позивач вважає своє право порушеним у зв’язку зі здійсненням відповідачем на спірній земельній ділянці будівельних робіт з прокладення водоводу великого діаметру та тиску, що унеможливлює будівництво позивачем підземної будівлі боулінг клубу.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на укладення ним з третьою особою договорів оренди земельних ділянок під будівництво торгівельно-житлового комплексу за адресою: м. Луганськ, біля перехрестя вул. Коцюбинського та вул. Володарського та естакади в бік залізничного вокзалу, а також надання Державною інспекцією архітектурно-будівельного контролю м. Луганська дозволу №16/2007 від 20.01.07 на здійснення відповідних будівельних робіт. Відповідач доводить виконання ним земляних робіт з підключення водопроводу торгівельно-житлового комплексу до міських мереж відповідно до плану зовнішніх мереж водопостачання, узгодженого з відповідними органами.
Третя особа проти позовних вимог заперечила, зазначивши про правомірність здійснення відповідачем робіт з підключення об’єкту будівництва до інженерних мереж відповідно до проектної документації, погодженої в установленому порядку. Також третя особа вважає недоведеними доводи відповідача стосовно перешкоджання відповідачем у будівництві підземної будівлі боулінг клубу, оскільки ним не розроблено та не надано на погодження проектну документацію щодо розміщення цього об’єкту. Надані до матеріалів справи висновки за результатами оцінки можливості будівництва підземного боулінг-клуба, розроблені за замовленням позивача Державним науково-дослідним інститутом будівельних конструкцій, на думку Луганської міської ради, суперечать ч. 2 ст. 18 Закону України «Про автомобільні дороги», оскільки передбачає розміщення споруди в межах «червоних ліній» вул. Коцюбинського.
Рішенням від 17.03.08 господарського суду Луганської області (суддя Седляр О.О.), яке залишено без змін постановою від 22.05.08 Луганського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Єжової С.С. –головуючого, Парамонової Т.Ф., Семендяєвої І.В.), позов задоволено в повному обсязі.
Судові рішення мотивовано встановленням обставин спорудження спірного водоводу на орендованій позивачем земельній ділянці без погодження з землекористувачем, що суперечить вимогам ст. 103 ЗК України.
Ухвалою від 21.07.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови та припинення провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована неповним з’ясуванням судами обставин справи, зокрема відсутністю з боку відповідача перешкод у будівництві підземної будівлі боулінг-клубу, оскільки позивач таке будівництво не здійснює, а також відсутністю в нього інформації про права третіх осіб на спірну земельну ділянку на момент отримання дозволу на прокладення водоводу. Також відповідач заперечує проти висновку судів про доведення факту наявності відповідних перешкод на підставі висновку Луганської філії державного науково-дослідницького інституту будівельних конструкцій від 10.12.07, умов договору оренди земельної ділянки від 08.06.04 зі змінами.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між позивачем та Луганською міською радою укладено договір від 08.06.04 оренди земельної ділянки площею 0,7666 га, яка розташована за адресою: м. Луганськ, перехрестя вул. Луначарського та вул. Коцюбинського для будівництва та розміщення житлового будинку з вбудовано-прибудованим торгівельно-побутовим комплексом. Крім того, 15.12.06 сторонами внесено зміни до договору оренди щодо призначення земельної ділянки для будівництва та розміщення житлового комплексу з вбудовано-прибудованим торгівельно-побутовим комплексом, а також будівництва та розміщення підземної будівлі боулінг-клубу.
Відповідач на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №16/2007 від 20.01.07, договору-дозволу на виконання робіт №ЛУ від 06.08.07, технічних умов на проектування водопостачання та каналізації №94-Л від 16.08.06 здійснив земельні роботи з підключенню водоводу біля перехрестя вул. Коцюбинського, вул. Володарського і естакади в бік залізничного вокзалу.
Позивач вважає, що спорудження вказаного водоводу порушує його права як землекористувача, оскільки перешкоджає використовувати орендовану земельну ділянку для будівництва підземного боулінг-клубу.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
З огляду на таке позивач звернувся до господарського суду з позовом про усунення перешкод у користуванні вказаною земельною ділянкою шляхом демонтажу водоводу, розташованого в межах вказаної земельної ділянки та приведення її в належний стан, який існував до прокладення водоводу (з урахуванням уточнень).
Задовольняючи позовні вимоги у справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з висновку про неправомірність проведення відповідачем без погодження з позивачем водоводу на території земельної ділянки, наданої позивачеві в оренду.
При цьому суди послались на положення ст. 103 ЗК України стосовно неприпустимого впливу на сусідню земельну ділянку. Проте з рішення та постанови у справі не вбачається встановлення судами обставин виникнення між сторонами у справі спірних правовідносин саме в межах відносин добросусідства, зміст яких врегульований зазначеною правовою нормою, у той час як позивач при зверненні з позовом доводив обставини порушення його прав внаслідок здійснення певних дій на орендованій ним, а не на сусідній земельній ділянці.
До того ж зазначивши про неправомірність спорудження відповідачем спірного водоводу без погодження з позивачем суди не надали жодної правової оцінки умовам договору оренди спірної земельної ділянки стосовно розташування на ній певних інженерних конструкцій. Також судами не встановлено власника спорудженого відповідачем водоводу з урахуванням обставин щодо передачі цих споруд на баланс відповідної організації.
Крім того, відхиляючи доводи відповідача про недоведеність з боку позивача обставин перешкоджання у здійсненні будівництва підземного боулінг-клубу, суди послались на висновок Луганської філії державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій від 10.12.07.
При цьому судами не надано жодної правової оцінки доводам Луганської міської ради як власника спірної земельної ділянки стосовно невідповідності цього висновку вимогам закону та взагалі не враховано надані сторонами пояснення щодо перебування частини земельної ділянки, на якій розташовано спірний водовід, в межах червоних ліній вулиці Коцюбинського.
Згідно зі ст.ст. 1, 14 Закону України «Про планування і забудову територій» червоні лінії –визначені в містобудівній документації відносно пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які відмежовують території мікрорайонів, кварталів та території іншого призначення.
План червоних ліній є складовою частиною генерального плану населеного пункту (детального плану території) або може бути окремою містобудівною документацією. Відповідно до планів червоних ліній сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, а також Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у разі делегування їм таких повноважень: встановлюють межі земель загального користування населених пунктів; вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність або користування (оренду) земельних ділянок, встановлюють на відповідній території єдині умови та обмеження використання земель, визначених для містобудівних потреб; визначають технічні умови для розміщення та утримання інженерно-транспортної інфраструктури.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про автомобільні дороги» складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі. Межі вулиці за її шириною визначаються «червоними лініями». Розташування будь-яких об’єктів, будівель, споруд або їх частин у межах «червоних ліній» вулиці не допускається.
У відповідності зі ст.ст. 15, 22 Закону України «Про планування і забудову територій» розташування об’єктів містобудування, місцевих проїздів відносно червоних ліній має бути визначених проектом забудови території, при чому мінімальні відступи будинків і споруд від червоних ліній визначаються місцевими правилами забудови.
Статтею 16 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачено, що проект розподілу території як містобудівна документація, яка розробляється для мікрорайону (кварталу) чи його частини з метою розмежування земельних ділянок, визначає площі та межі, зокрема, прибудинкових територій існуючих і запроектованих жилих будинків та територій загального користування.
Вищевказані норми залишені поза увагою судами першої та апеляційної інстанцій та не встановлено на підставі відповідної містобудівної документації обставини щодо: розташування червоних ліній, що визначають межі вулиці Коцюбинського в районі спорудження спірного водоводу; розмежування меж земельних ділянок прибудинкових територій та територій загального користування. Тобто судами не встановлено наявність або відсутність обставин віднесення частини наданої позивачеві в оренду земельної ділянки, розташованої в межах червоних ліній, до територій загального користування. Проте вказані обставини мають суттєве значення для вирішення даного спору, зокрема щодо встановлення обставин правомірності надання позивачеві в оренду вказаної частини земельної ділянки як підстави для захисту його прав землекористувача.
З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про недотримання судами вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення та постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постановив:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 22.05.08 та рішення господарського суду Луганської області від 17.03.08 у справі №2/535пн скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Д.Кривда
Судді А.Уліцький
В.Шаргало
