Т. Дроботової — головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
позивача
Козачук В.В. –довіреність від 25.01.2008 р.
відповідача
не з’явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укроргсинтез»
на постанову від 11.03.2008 Київського апеляційного господарського суду
у справі № 30/470 господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укроргсинтез»
до Київської міської ради
про визнання укладеним договору купівлі –продажу земельної ділянки
Встановив:
ТОВ «НВП «Укроргсинтез» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради про визнання рішення відповідача про продаж земельної ділянки, що розташована у Деснянському районі м. Києва по вул. Червоноткацька, 61 ТОВ «НВП «Укроргсинтез» таким, що прийняте та вважати договір купівлі –продажу земельної ділянки таким, що укладено (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог а.с. 29-33).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є орендарем земельної ділянки, що розташована у Деснянському районі м. Києва по вул. Червоноткацька, 61 та маючи намір купити земельну ділянку, у 2004 р. ТОВ «НВП «Укроргсинтез» звернулось до Київської міської ради з клопотанням про продаж земельної ділянки.
В результаті поданого клопотання та у відповідності до рішення Київської міської ради від 26.09.2000 р. № 14/991 «Про деякі питання продажу земельних ділянок в м. Києві» відповідач надав позивачу угоду авансового платежу, яка 01.12.2004 р. була підписана обома сторонами та в повному обсязі виконана позивачем, а саме, 02.12.2004 р. здійснено авансовий платіж на спеціальний рахунок відповідача і, станом на день розгляду справи у суді, авансовий платіж за земельну ділянку відповідачем на рахунок позивача не повертався.
Крім того, позивач вказував, що зважаючи на частину 3 статті 128 Земельного кодексу України, строк для розгляду клопотання про викуп земельної ділянки та винесення рішення Київської міської ради про викуп земельної ділянки давно закінчився, а із цього вбачається воля відповідача продати позивачу земельну ділянку.
Рішенням господарського суду м. Києва від 07.12.2007 р. (суддя Ващенко Т.М.) позовні вимоги задоволені повністю, визнано рішення Київської міської ради про продаж земельної ділянки, що розташована у Деснянському районі м. Києва по вул. Червоноткацька, 61 ТОВ «НВП «Укроргсинтез» таким, що прийняте, вважати укладеним договір купівлі –продажу земельної ділянки, на умовах, викладених в резолютивній частині рішення.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та зазначав, що відповідачем були порушені строки розгляду питання щодо продажу позивачу спірної земельної ділянки.
За апеляційною скаргою Київської міської ради Київський апеляційний господарський суд (судді: Андрієнко В.В., Студенець В.І., Малетич М.М.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 07.12.2007 р. в апеляційному порядку, постановою від 11.03.2008 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив повністю.
Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, посилаючись на приписи статті 152 Земельного кодексу України, зокрема зазначав, що оскільки вирішення питання про передачу землі у власність є виключним правом ради, як суб’єкта права власності на землю, і це питання вирішується виключно на пленарному засіданні відповідної ради, а тому суд першої інстанції необґрунтовано визнав рішення Київської міської ради про продаж спірної земельної ділянки позивачу таким, що прийнято.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначав, що а ні вказаною нормою Земельного кодексу України, а ні іншими законодавчими актами не передбачено такого способу захисту порушеного права як визнання рішення ради про продаж земельної ділянки таким, що прийняте.
ТОВ «НВП «Укроргсинтез» подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 р. скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 07.12.2007 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
У касаційній скарзі скаржник, зокрема, посилається на те, що судом апеляційної інстанції помилково було розглянуто питання щодо порядку прийняття Київською міською радою рішення про продаж земельної ділянки, в той час, як предметом спору була вимога про визнання договору купівлі –продажу земельної ділянки таким, що укладено.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи і повноти їх встановлення в рішенні та постанові, а також правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 01.12.2004 р. між Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ «НВП «Укроргсинтез» було укладено угоду № 347, за умовами якої товариство, відповідно до рішення Київської міської ради № 14/991 від 26.09.2000 р. «Про деякі питання продажу земельних ділянок в м. Києві» сплачує аванс в сумі 121611,47 грн. за земельну ділянку площею 0,28 га, розташовану за адресою: вул. Червоноткацька, 61 у Деснянському районі м. Києва (пункт 1 угоди).
Відповідно до пункту 4 угоди Головне управління зобов’язувалось, в межах своєї компетенції, організувати в установленому порядку проведення експертної грошової оцінки та складання технічної документації з продажу земельної ділянки в максимально короткі терміни.
Пунктом 5 угоди сторони передбачили, що кошти, сплачені авансом, будуть зараховані до суми договору купівлі –продажу земельної ділянки і не повертаються товариству, крім випадків відмови Київської міської ради у продажі земельної ділянки, зазначеної у пункті 1 угоди. Рішення про відмову у продажі земельної ділянки у власність має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно –правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.
Платіжним дорученням № 333 від 02.12.2004 р. ТОВ «НВП «Укроргсинтез» перерахувало на рахунок Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 121611,47 грн. з призначенням платежу «аванс за зем. ділянку зг. угоди № 347 від 01.12.2004 р. в т.ч. ПДВ 20268,58 грн.»
Крім того, здійснюючи апеляційний розгляд справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що 25.01.2007 р. між Київською міською радою та ТОВ «НВП «Укроргсинтез» було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Київська міська рада, на підставі рішення № 40/2616 від 27.10.2005 р. та рішення № 37/94 від 28.09.2006 р., за актом приймання –передачі передала, а ТОВ «НВП «Укроргсинтез» прийняло в оренду земельну ділянку розміром 0,2799 га по вул. Червоноткацькій, 61 у Деснянському районі м. Києва (пункти 1.1 та 2.1 договору).
Пунктом 3.1 договору сторони визначили строк дії договору –2 роки.
Під час здійснення апеляційного провадження Київський апеляційний господарський суд зазначав, що згідно опису вкладення у цінний лист та фіскального чека ТОВ «НВП «Укроргсинтез» 20.11.2007 р. надіслав на адресу Київської міської ради два примірники договору купівлі –продажу земельної ділянки, а 2311.2007 р. товариство звернулось до господарського суду з позовом до Київської міської ради про визнання договору купівлі –продажу земельної ділянки таким, що укладений.
За приписами частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 127 Вказаного кодексу встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу.
Згідно зі статтею 128 Земельного кодексу України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві зазначаються бажане місце розташування земельної ділянки, цільове призначення та її розмір.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада чи державний орган приватизації у місячний термін розглядає заяву і приймає рішення про продаж земельної ділянки або про відмову в продажу із зазначенням причин відмови.
Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Суд апеляційної інстанції, під час розгляду справи в апеляційному порядку також встановив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «НВП «Укроргсинтез» в порядку, встановленому статтею 128 Земельного кодексу України, зверталось до Київської міської ради з заявою про намір придбати земельну ділянку і до неї були додані відповідні документи.
Відповідно до пункту 34 статті 26, пункту 2 статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин вирішується на пленарному засіданні ради – сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено під час здійснення апеляційного провадження, Київська міська рада не приймала рішення про продаж спірної земельної ділянки ТОВ «НВП «Укроргсинтез».
Крім того, здійснюючи апеляційне провадження, Київським апеляційним господарським судом, з огляду на приписи статті 152 Земельного кодексу України було зазначено, що а ні вказаною нормою, а ні іншими законодавчими актами не передбачено такого способу захисту порушеного права як визнання рішення ради про продаж земельної ділянки таким, що прийнято.
За приписами статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
А тому, беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що оскільки вирішення питання про передачу землі у власність є виключним правом ради, як суб’єкта права власності на землю, і чинним законодавством не передбачено такого способу захисту порушеного права землекористувача як визнання рішення Київської міської ради про продаж земельної ділянки таким, що прийнято, та вважає правомірним висновок Київського апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що Київським апеляційним господарським судом вірно застосовані норми матеріального права, а тому підстав для скасування постанови не вбачається.
Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника колегія суддів вважає такими, що не відповідають приписам чинного законодавства.
Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постановив:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 року у справі № 30/470 господарського суду м. Києва залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ «НВП «Укроргсинтез» –без задоволення.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька, Л. Рогач
